DW-World.de
Deutsche Welle

"Згідно зі стратегічною концепцією Альянсу від 1991 року розширення НАТО на Схід є одним з головних стратегічних завдань. Утім, на квітневому саміті НАТО у Бухаресті спроба пришвидшити вступ до блоку України та Грузії була безуспішною.

Генеральний секретар НАТО нещодавно у Києві прозондував ґрунт, як налаштовані українці стосовно перспективи приєднання своєї країни до Альянсу. Це демонструє, що в Брюсселі  все ще  домінує доктрина вступу, згідно з якою, береться до уваги право народу кожної європейської країни визначатися щодо членства своєї держави в НАТО.

Водночас роздуми у Берліні та Парижі щодо ролі Росії як партнера в питанні європейської безпеки є непростими. Варто зважати на необхідність співпраці з Росією у питаннях міжнародної безпеки: контроль за ядерною зброєю та її поширенням, право вето у Раді Безпеки ООН, відносини з Китаєм та Індією, спільна боротьба з тероризмом.

Постачання газу та нафти  до ЄС на 35-40 відсотків здійснюється з Росії. Україна є транзитною країною. Чи зможе і мусить НАТО у  разі кризи забезпечити і  гарантувати постачання енергоносіїв. Якщо ні, що тоді зможе запропонувати Україні Альянс, більше, ніж  це здатен зробити Євросоюз зі своєю політикою?

Чи в інтересах  НАТО  і Європи приймати Україну та Грузію до Північноатлантичного альянсу? Чи варто піти на поступки Москві і пообіцяти не розміщувати жодних військових баз альянсу в Україні та Грузії? Не використовувати жодних портів для кораблів НАТО та розміщувати флот Альянсу в Чорному морі?

Членство в Північноатлантичному альянсі без військових структур НАТО і з політичним  самообмеженням стосовно Росії призвело би до того, що  всі союзники досі відкидали: зон різного рівня безпеки у Європі. Символічне членство в НАТО не пішло б на користь ні Україні, ні Грузії. На всі ці питання не було відповідей під час бухарестського саміту, немає на них відповідей і досі."