DW-World.de
Deutsche Welle

Ліберозерське пустище оголосили заповідною зоною. Роз’їжджені танками галявини почали знову вкриватися вересом, у траншеях – селитися молоді берези та сосни. Гуркіт двигунів більше не лякав одудів у степу, не порушував спокою мешканців численних озер. 15 років у мальовничому біотопі панувала тиша. До позаминулого тижня...

...Великий коток трамбує гравій та пісок. Ця дорога в заповіднику вестиме до найбільшої в Німеччині сонячної електростанції, що запрацює на повну потужність за два роки. На ділянці площею 142 гектари дерева вже повикорчовували, й незабаром тут розпочнуть установлювати фотоелектричні панелі. Вони вироблятимуть 50 мегаватів електроенергії. Виконавчий директор фірми „Сонячний проект” Міхаель Лінднер:

„Ми зможемо забезпечити струмом близько 16 тисяч родин і заощаджуватимемо щороку  30 тисяч тонн викидів СО2. Захист клімату – для нас не просто слова.”

А чималі інвестиції. 160 мільйонів євро – у таку суму обійдеться спорудження парку сонячних батарей у Ліберозерському пустищі. Німеччина є одним із лідерів у виробництві фотоперетворювачів і експортує в усі куточки світу як кремнієві елементи, так і  готові панелі. Однак у самій країні частка сонячної електроенергії від загальної кількості вироблюваної не перевищує 0,5 відсотка. „Кредитори налаштовані скептично, бо наші широти – не сонячна Іспанія або, скажімо, Марокко, - каже Міхаель Лінднер. – Але нам пощастило, ми знайшли партнерів у США”:

„Американці дуже прогресивні, вони думають про майбутнє й завжди з великою зацікавленістю ставляться до нових технологій. Звичайно, в цьому проекті їх привабило й те, що в Німеччині ризик зведено до мінімуму – завдяки Законові про відновлювальні джерела енергії. Він гарантує, що екологічно чистий струм збуватимуть за підвищеними цінами. Тобто, інвестор може твердо розраховувати на прибуток, навіть якщо в нас сонце не сяятиме цілими днями, як в Африці.”

Його проміння в Ліберозерському пустищі ловитимуть 662 тисячі плівкових фотоперетворювачів. Окрім найсучаснішої технології, ця електростанція матиме ще одну особливість - подвійну користь для довкілля, бо сприятиме як чистоті атмосфери, так і ґрунту.

„..Ми стоїмо біля колишнього сховища хімічних продуктів. Тут усе лишилося, як і було: старі будівлі, бараки, де мешкали російські солдати, заіржавілі бочки... Які речовини в них зберігали, ми не знаємо. Досі нам бракувало коштів на екологічний моніторинг території,” –

пояснює головний лісівник заповідника Вольфґанґ Ройк. Півтора десятиліття в Ліберозерському пустищі не проводили майже ніяких робіт. Скрізь розставлені таблички „Обережно! Небезпека вибуху!” попереджали відвідувачів, щоб ті в жодному разі не сходили зі стежок. Навіть коли спекотної пори року в лісах вирував вогонь, викликати пожежників було заборонено: невибухлі снаряди становили надто велику загрозу для їхнього життя. „А 2004-го року, - веде далі Вольфґанґ Ройк, - мешканці нашого округу дізналися, що”:

 „Заражені ґрунтові води, зокрема – вуглеводнями. Певне радянські військові виливали солярку та інше пальне, відпрацьовані мастила просто на землю. З роками шкідливі речовини просякли на глибину 25 метрів, тобто, на рівень залягання ґрунтових вод. Ми з самого початку побоювалися цього, неодноразово зверталися із запитами в Потсдам, столицю нашої землі, але відповідь завжди була та сама: „Ми не маємо грошей...””.

За оцінками експертів, на комплексне відновлення території національного заповідника знадобиться п’ять мільйонів євро. Частину витрат покриватиме тепер платня за оренду землі під сонячну електростанцію. Решту, за домовленістю з інвесторами, - частка в прибутку за продаж дорожчої екологічно чистої електроенергії. Головний лісівник національного заповідника Вольфґанґ Ройк:

„Фінансові проблеми розв’язано, ми збережемо унікальний біотоп і без державних дотацій. А там, де колись випробовували зброю, вишикуються панелі сонячних батарей...”

За матеріалами німецьких ЗМІ